літні канікули, канікули з літніми

На цій фотці – Віталік, Ніка і маленька Маша. Віталік трохи нерозбірливо говорить, і Ніка спершу думала, що він кривляється і хоче її розсмішити. Вони подружились.

Ми їздили у Ворзель, провели там чотири прекрасні дні. До цього “ми” належать і люди,  як от Віталік, – які живуть у будинках престарілих. Хоча він серед них був наймолодшим:)

“Канікули з літніми” – так у Спільноті називаємо цей відпочинок. Літо, і всі роз’їжджаються, кожному хочеться втекти подалі від звичних місць перебування, – люди в будинках престарілих, з якими ми дружимо, не мають такої можливості. Часто протягом року вони не виходять з будинку, майже завжди – не виходять за межі території пансіонату. Це дуже одинокі люди. Може, у них є що їсти і у що вдягнутися, але одинокість і відчуття, що ти нікому не потрібний, – значно страшніші за відсутність матеріальних благ.

Це – Байрам. Він з Азербайджану, але вже 22 роки живе в Україні. Дивовижна людина. Ось, наприклад, історія, яку він нам розказав: у його дружини був ювілей, повна хата гостей, і коли вони розійшлись – залишилась гора немитого посуду. “Давай зараз ляжемо спати, а завтра вранці все помиємо”, – пропонує Байрам. Дружина погоджується, і як тільки вона засинає, він йде на кухню і все-все миє. Ця історія дуже добре ілюструє енергію Байрама, його щосекундне бажання допомогти.

Що ми робили у Ворзелі? Те саме, що робить будь-яка сім’я, коли виїжджає кудись на відпочинок: грілися на сонечку, збирали суниці, розмовляли, гралися з дітьми, розмовляли, співали, жартували, гуляли, їли морозиво і булочки з місцевої пекарні, ходили подивитися на ексклюзивне тюльпанове дерево, їздили у кафе, обговорювали футбол. Матч “Україна-Швеція” чоловіча частина компанії дивилася у чи не єдиному на увесь Ворзель кафе з телевізором. У Юри Ліфансе є ця фотографія-документ з підписом: “Это был лучший матч в моей жизни”.

Одного дня ми їздили з Віталіком до нього додому. Виявилося, він жив колись зовсім поруч. Протягом його 15 років у інтернаті і будинку престарілих сім’я час від часу забирала його додому – привозила машиною під під’їзд, завозила у квартиру. Він попросив нас погуляти з ним – ми поїхали у місця його дитинства. він показав нам, де жив його найкращий друг і у якому магазині він колись купував хліб. Він не бачив цих місць 15 років. Розумієте, це половина його життя. Він не бачив їх, хоча завжди був зовсім поруч. “Как все изменилось!” – тільки й повторював Віталік під час нашої прогулянки.

Знаєте, яку ще фразу він повторював безперестанку усі чотири дні? “Я очень рад”. А ще – що у нього тепер стільки нових друзів. І що він навіть не уявляв, що таке можливо.

Поїхати у кафе – що може бути звичніше? Для нас. І наскільки це дивовижно для людей з будинків престарілих, для бідних людей, для чоловіка, який не може самостійно пересуватися і їсти морозиво.

“Ви зробили подвиг, – сказала Ольга Федорівна під час нашої останньої вечері, – Я, відмінник освіти, ставлю вам найвищу оцінку. У ці дні ми побували у раю”. Цитую її не для того, щоб нас похвалити. А для того, щоб показати, наскільки літні люди потребують любові, уваги, турботи, справжньої сім’ї.

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

Advertisements
Опубліковано у невидимі люди, фотопідбірки | Теґи: , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

2 Responses to літні канікули, канікули з літніми

  1. Пінгбек: Танці і щастя, коли тобі 80 | Радість, радості, ж.р.

  2. Пінгбек: Літо з літніми | Радість, радості, ж.р.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s