літо подарувало мені мрії

Ми були в Карпатах, були у Франику, були в Криму і багато – в поїздах, сьогодні приїхали в Київ, а тут вже осінь…

Разом добре. Добре й приємно готувати одне одному вівсянку і каву, разом читати й сміятися. У Карпатах нас було 22 – колись я навіть не уявляла собі, що такий похід можливий. Сьогодні мені жаль, що не всі, хто хотів, змогли поїхати. Бо – переконуюся ще і ще – велика кількість друзів – це лише плюси і жодних незручностей:). Разом дуже-дуже добре.

Ми їли афини донесхочу і відганяли коней від наших наметів, дивились на зорі і парилися у божественній карпатській бані. Хлопці, коли виходили першими на вершину, залишали наплічники і спускалися вниз – забрати рюкзаки у дівчат. А ще, знаєте, так цікаво – минулого серпня ми теж ходили в похід, і через рік в тих же сприятливих для справжності умовах так добре видно, як ми змінилися. Хтось подорослішав, хтось набрався відповідальності – я пишаюся своїми друзями. Вони круті й хороші.

Вони талановиті і смішні, розумні, веселі, відкриті, вони вміють слухати і люблять спілкуватися… І.. просто бути з ними – це для мене вже велика радість..

В Алушту ми їхали 30 годин потягом і ще півтори – тролейбусом, Крим, як завжди, був скажено красивим і часом навіть привітним.

Ми жили у чудовій квартирі в центрі міста, вранці розважалися кавою, вдень – польотами над і під водою, а після пляжу – вечерями, у які вкладали всю нашу кулінарну майстерність і навіть трохи душі. Приємно старатися для приємних людей.

Ще ми піднялися на гору Демерджи, але про це мені поки що важко згадувати…:)

Я розмовляла з по телефону з трирічною Каролінкою з Франика, і вона казала: “Оюсю, коли ти вже будеш їхати в Київ? Чому ти так довго не їдеш в Київ?” Сьогодні я потішила Каролюсю, що вже все, вже в Києві. Тут безліч планів, ідей, мрій – є багато натхнення й ентузіазму. Знайомі хочуть передати гроші для Африки – і я готова стрибати від щастя! Це ж за ці гроші можна буде купити фільтри для води у сім’ї наших дітей, і діти зможуть пити придатну для цього воду! Час від часу переглядаю фотки з Мозамбіку, кожного дня згадую, думаю про наших африканських друзів… як вони? Чи відвели мого маленького любимчика Кельвіна до лікаря? Що робитимуть цієї суботи Даніель і його друзі в школі миру для дітей? Як бідолашна Фатімінья, над якою знущається її тітка? А сьогодні в ФБ спілкуюся з хлопцем з Камеруну, він вчиться в Італії і каже, що пишається бути африканцем… Я теж, я теж вважаю себе трішки африканкою! Принаймні, велика частина мого серця – там…

фотки з Карпат – Iris Barbaris

P.S. а ще в газеті День вийшли дві мої замітки про Мозамбік: перша і друга

Advertisements
Опубліковано у Африка, мандри, фотопідбірки | Теґи: , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

One Response to літо подарувало мені мрії

  1. Пінгбек: Моя дорога любове | Радість, радості, ж.р.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s