Ми вийшли з Аушвіца іншими людьми

Приїхали з Кракова, там Спільнота Святого Егідія проводила Третій міжнародний конгрес “Молодь Європи за світ без насильства”. Було прекрасно і словами-не-передати.

Ми вийшли з Аушвіца іншими людьми. Аушвіц – це не “кімната страху” в луна-парку, куди люди йдуть за адреналіном, аби полоскотати собі нерви, казав у ці дні наш друг Адріано. Аушвіц – це реальність, це те, що насправді було. І це те, на що не можна не зважати, бо зло, яке породило Аушвіц, досі існує і діє.

Зло лякає. Страждання лякають, лякає біль – часто простіше відвернутися, не чути, не знати. Але на цей страх є відповідь.

Я дуже боялася зайти в барак, коли була сама, – говорила Валя, – але коли прийшли інші, мені було значно легше. Бути разом. Йти спільним шляхом. Аушвіц – це як дороговказ для майбутнього.

Перед злом немає нейтралітету. Мене вразила фотографія в Аушвіці, – розказує Магда з Варшави, – на фотографії по один бік колії – нацисти, по інший – жертви. Людина може бути або з одного, або з іншого боку. Середини немає. Ти або за, або проти зла. Неможливо ухилитися – не здійснюючи вибір, ми тим самим здійснюємо його.

У наших містах ще так багато упереджень, так багато поділу на своїх і чужих, на достойних і недостойних жити.  “Я не знаю слова “ненависть”. Я ненавиджу комарів, які мене кусають, але не людей”, – казав нам у Кракові Зеев, якому 83 роки і який був підлітком, коли його з сім’єю забрали в Аушвіц. Зеев бачив, як нацисти розбивали мертвим обличчя, щоб вирвати золоті зуби – коли його батько помер, він легко вирвав його зуб і поклав йому на груди. Він не хотів, щоб нацисти знущалися над його вже мертвим батьком.

Ми виходимо з Аушвіца іншими людьми. Це місце, де треба бути, щоб знати, до чого призводять поділ, зневага, ненависть. Навіть найменші жести – ніколи не знаєш, чим закінчиться “невинний” виступ проти циган. “У нашому світі ще дуже багато насильства, я живу, оточений насильством. Я буду дуже щасливий, якщо вам вдасться зробити щось, щоб збудувати світ без насильства”, – казав нам Зеев.

Зараз, вже в Києві, готуємо ходу пам’яті жертв Бабиного Яру. Буде неділя, вечір, будуть свічки, Поділ. Наше місто має пам’ятати, ми маємо пам’ятати. Без пам’яті немає майбутнього. Приходьте!

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

5 Responses to Ми вийшли з Аушвіца іншими людьми

  1. mamache коментує:

    це дуже точно: людина може бути або по один, або по інший бік колії. дякую. нині дивитимуся фільм про Едит Штайн. теж тема Аушвіцу.

    дякую, що ви є.

  2. Пінгбек: нейтралітету не існує | Радість, радості, ж.р.

  3. Vpered коментує:

    От ще тематична публікація “Невільники і смертники в двох таборах: спогади про Освенцим і Біркенау” Романа Роздольського: http://vpered.wordpress.com/2009/12/24/rosdolsky-auschwitz-birkenau/ Можливо, вам буде цікаво.

  4. Пінгбек: 5 причин піти на мітинг пам’яті Бабиного Яру | Радість, радості, ж.р.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s