про вдячність

Щастя народжується з вдячності, без неї воно – справедливість. Антонім до “вдячності” – егоцентричність чи, може, самовпевненість. Думання, що ти всього досяг сам, всього заслужив і увесь такий кльовий, і що все в твоїх руках.

З вдячності народжується відповідальність: вдячність – це розуміння, що тобі пощастило отримати, – і бажання передати далі. 

З вдячності усміхаються і дарують квіти.

Вдячність пробачає. Вдячні кажуть: так, сьогодні ти засмучуєш мене, але ще вчора ти витер мої сльози. Але вдячність не мовчить, не ховається у минулому: і сьогодні я розкажу, що ж мене в тобі засмутило…

Вдячність – це пам’ять, без якої немає майбутнього. Вдячність – це знайти серед сотні мінусів невеличкий плюс – це вчитися у людини замість її засуджувати.

Це згадувати й телефонувати, і бути ніжним.

Егоїсти не бувають вдячними, як не бувають такими надмірні матеріалісти. Пам’ятаю цей фільм, “Плати вперед”: зроби щось прекрасне трьом людям, і кожен з них хай зробить щось для інших трьох”. Мені подобається ця ідея вдячності, не замкненої у одному колі, не ти-мені-а-я-тобі.

Вдячність не скаржиться. Вдячність – це “у мене є значно більше аніж могло би бути”. Вдячність – це інше ім’я щастя.

Advertisements
Опубліковано у записник | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s