Це був чудовий рік. Я багато навчилася і багато пізнала. Уже не ставлю прапорці на карті – що, мовляв, відвідала ще одну країну – бо подорожі заради подорожей втратили для мене свій сенс. Я люблю їхати кудись, якщо в цьому є потреба, якщо з цієї поїздки я повернуся іншою людиною і якщо це не лише для себе. Так інколи значно краще залишитися, аніж поїхати.
Звичайно, найкраще, що було зі мною цього року, – це три тижні в Мозамбіку. Я їхала туди з цікавості і бажання побачити Африку, а виявилося, що з мене навіть була якась користь – думаю, це саме те, що зробило цю поїздку настільки особливою – досі увесь час її згадую. Ділитися з іншими – це те, що робить життя особливим, те, до чого варто прагнути, чого шукати. В Мапуто Я “працювала” в центрі харчування для дітей Спільноти Святого Егідія. З того часу Мозамбік, Африка стали для мене дуже близькими, дорогими, важливими. Про свої враження написала три замітки в газету “День”: перша, друга, третя.
У вересні ми їздили в Краків-Аушвіц на конгрес Молоді За Мир. Шикарнюча тусовка! Стільки знайомств, що згодом переросли у дружбу. Розуміння, що світ треба змінювати – тільки ж по-справжньому. Хочеться світу більш відкритого, позбавленого страху іншого, світу без насильства і самотності.
Навчання в Школі журналістики було дуже різним: другий і третій трими першого курсу були досить цікавими і корисними, а от перший курс другого року вийшов досить унилим, хоч і не повністю. Зате я вже добре знаю, якого професійного майбутнього хочу:)
Ще друзі починають часто одружуватися. Коли зустрічаю людей, з якими давно не спілкувалася, запитую, чи не одружуються, хто одружився. Так, певно, на старості запитують, хто зі знайомих помер:)
Що ще згадати про 2012 рік? Можна б сказати: “Я була в Римі”, – але, ви ж розумієте, це зовсім не важливо, що я була в Римі. Важливо, що у мене є Спільнота, яка запрошує в Рим, там дивує своєю гостинністю і сімейністю, вчить мене менше скаржитися і більше працювати, вчить жити радісно і боротися з постійним і великим своїм егоїзмом. Вчить любити, якщо коротко. Дає натхнення, яке не розгубиш, розпаковуючи валізи.
Цього року я зрозуміла, що не існує нейтралітету і не існує зупинки. Ти або опускаєшся, або піднімаєшся вгору – неможливо стояти на місці. Це дуже важливо – щодня можна проводити собі такий тест.
А ще – Женя. Він завжди хороший, завжди поруч, але на нашу річницю проявив себе особливо добре – подарував нам квитки на концерт мого найулюбленішого “Акваріума”:)
В мене багато друзів, яких я люблю дуже сильно, які для мене неймовірно важливі. Цього року ми були значно ближчими, ніж раніше. Значно більше були разом, більше творили. Були МЗМ, Молоддю За Мир – організували стільки всього! Хоч, звичайно, хочеться більше.
Можливо, формула щастя на наступний, як і на будь-який рік, звучить так: думати про Бога хоча б трішечки більше аніж про себе. На 2013 рік у мене багато планів і сподівань, багато мрій, які хочеться втілити. Але, якщо коротко, то всі вони – намагання втілити в життя oцю формулу щастя.
Радість, радості, ж.р. 