Християни сумніваються

“Я противник религии потому, что она заставляет нас отказаться от главного нашего человеческого качества, а именно – от любопытства, способности сомневатся и задавать вопросы. Религия требует одного: веры”. Разве это же не применимо к диктатуре, к тоталитарному обществу? Нет ничего важнее для развития общества, чем подвергать все сомнению, ставить вопросы и получать на них ответы”, – так пише Володимир Познер.

383673215

Чесно кажучи, прочитавши ці рядки, я трохи розчарувалася – мене дивує, як у такої розумної людини можуть бути такі досить пересічні погляди на релігію. Але, треба сказати, це всього лише один з прикладів того, наскільки сильно люди невіруючі не розуміють віруючих – у найважливіших питаннях, не те щоб у деталях. Думаю, відповідальні за це обидві сторони. 

Словом, вирішила написати свої думки щодо слів Познера – виключно як відчуваю.

Мені здається, коли ми говоримо “віра в Бога”, то це не те саме, що “віра в те, що Земля крутиться навколо Сонця”. Може, це питання багатства словника, – інше слово би не завадило.

Християни – це люди, які пережили зустріч з конкретною Особою – Христом. Це люди, для яких Ісус – абсолютно реальна реальність.

Вчора ввечері я тусила з групою грузин – ми їли пасту, пили вино, говорили тости, жартували, захоплювалися Римом… Скажіть, чи означає те, що хтось не був з нами і не  бачив цих людей, що я маю сумніватися в їхньому існуванні? Приблизно так само для мене з Богом – я не просто знаю, що Він існує (бо тоді я б увесь час сумнівалася, да, і мені було б дуже дивно, як можуть не сумніватися інші), – я переживаю Його постійну присутність поряд. Щось реальне настільки, що в цьому немає сумнівів.

Познер також пише про людей, які ніколи не відчували кохання і тому заперечують, що воно існує. Думаю, це щось схоже – складно зрозуміти цю присутність, не відчувши її.

Те, що релігія начебто гальмує розвиток суспільства, це, як на мене, взагалі образливо і навіть трохи віддає незнанням. Але я б хотіла продовжити про сумніви.

Часом мене запитують, чи я погоджуюся з усім, що написано в Біблії. В принципі, я розумію логіку цього запитання (яка, до речі, виникає часто від досить дивних тлумачень Святого Письма) – але несправедливо на відповідь “так, зі всім погоджуюся” звинувачувати у некритичному мислинні чи чомусь типу того. Чому: бо християни – це люди, які зробили вибір жити за Євангелієм. Для них не існує питання погоджуюся-не погоджуюся, для них є питання ЯК втілити написане у своєму житті. І тут ми ставимо під сумнів  своє життя, свою правильність, свою праведність.

Християнин – це людина, яка сумнівається завжди. Людина, яка сумнівається у всьому тому, що диктує дух часу. Людина, яка мислить завжди. Яка не повинна мати стереотипів. Бо християнин – це людина, яка постійно здійснює вибір між добром і злом, навіть тоді, коли для багатьох взагалі не існує питання вибору.

Християнин – це людина світу, і тому він покликаний виходити за свої межі, за межі своєї країни, постійно розширювати свої горизонти, мати бачення далекого майбутнього… Правда, все це не з “любопытства”, не з простої цікавості, а з любові, з бажання співстраждати з тими, хто страждає не лише поруч, а й у всьому світі. Християни цікавляться історією і політикою, християни хочуть змінювати світ. Християнин у одній руці тримає Біблію, а в іншій – сьогоднішню газету, – казав один мій хороший друг. Думаю, це гідні аргумент проти тези, що релігія гальмує суспільство.

Так, ми не завжди хороші християни, якщо можна так сказати, ми не завжди такі, якими мали б бути… Зрештою, ми завжди не такі – просто тому, що ми мали б бути ідеальними. Але, думаю, неідеальність християн – це не щось, що дуже сильно відрізняє їх від всіх інших людей 🙂 

Якось так. Дуже хочу почути ваші думки, особливо тих, хто вважає інакше.

Advertisements
Опубліковано у записник | Теґи: , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

4 Responses to Християни сумніваються

  1. zarazko коментує:

    Ну що я можу сказати з цього приводу…
    Я співаю в церковному хорі уже майже два роки. Але до цього я завжди була скептиком, і зараз я теж скептик. Я прекрасно розумію, що сам по собі інститут церкви в нашому суспільстві вступає у дисонанс із науково-технічним прогресом. Дуже непогано ця тема розкрита у “Коді да Вінчі”: церква – це той інститут, який уже дуже багато століть тримає суспільство під певним впливом, тобто впливає комплексно на уми людей. Я ставлю під сумнів багато речей, але так сталось, що у моєму житті ставались певні події, які просто не лишали мені вибору, окрім як вірити й молитись. Тому я вірю, молюсь, ходжу до церкви, співаю (бо мені це подобається, і я відчуваю від того радість), але разом з тим я прагну до знань. Якщо вже бути геть реалістом, важко повірити в те, що всі писання дійшли до наших часів абсолютно так, як були написані авторами. Зупиняюсь на думці, що Бог і церква – це не завжди тотожні речі, бо можна не ходити до церкви, але жити по-християнськи, і навпаки.

    • makarolya коментує:

      Спасибі, що поділилася.
      А в якому хорі ти співаєш, де? Просто цікаво)

      • zarazko коментує:

        В українській православній церкві МП 🙂 Коментуючи МП – моя сім’я саме в цю церкву ходила з самого початку, тому це свого роду традиція. Співати мені цікаво і як музиканту, у мене сім’я музична.

      • makarolya коментує:

        я не маю НІЧОГО проти МП! 🙂 навіть навпаки – багато моїх прекрасних друзів – православні МП)

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s