Тобі брехали, коли казали, що справжній друг – це той, який “любить тебе таким, яким ти є”, який “завжди розуміє і підтримує”.
Справжній друг – це той, який допомагає тобі стати кращим. Той, який допомагає, щоб сьогодні ти був менш егоїстичним, ніж вчора, а завтра – ніж сьогодні.
Він любить тебе, але завжди хоче, щоб ти змінився. Просто тому, що найкраще, що може з тобою статися, – це зміни.
Справжній друг завжди має сміливість сказати, що ти помиляєшся, навіть якщо це дуже гірка правда. Навіть якщо цим образить тебе. І часто ти навіть уникатимеш такого друга – бо значно простіше жити у ілюзіях про свою прекрасність, аніж чути про свої недоліки. Значно простіше, щоб хтось жалів тебе і казав, що це увесь світ навколо завжди і у всьому винен, а ти – сама святість.
Друг-наче-справжній, можливо, і буде з тобою тоді, коли ти йтимеш найзанедбанішими, найпотворнішими шляхами. Але справжній друг допоможе тобі ніколи там не опинятися. А якщо вже й опинився, – допоможе вийти звідти. Але справжній друг ніколи не скаже, що це найкраща дорога лише тому, що її обрав ти.
Той, який навчить брати на себе відповідальність і любити інших. Інших, а не себе – любити себе ми всі, на жаль, вміємо надто добре 🙂
І ще – треба цінувати, дуже сильно цінувати справжніх друзів. Вони – це наші ангели.
У мене є багато таких друзів, і тому я дуже щаслива. І привіт їм! 😉
Радість, радості, ж.р. 